Турфан. Частина 3

При більш детальному ознайомленні вони виявилися скибками дині, які сушаться під осіннім сонцем.

Приміщення в якому зберігається колючка для верблюда.

© М. О. Іжик, 2014-2019

На відстані 70 км (однієї години їзди) на схід від Турфана знаходиться шикарне село Туйок. В ньому чудово зберігся уйгурський стиль. Тут практично немає декорацій, і, як і в перших двох сезонах "Твін Піксу", є атмосферність. Тобто, побут не відірваний від архітектури. Виглядає село так, як і тисячу років тому. Місцеві зазначають, що сім подорожей до Туйока дорівнюють одній подорожі до Мекки. 

Вибір родзинок просто неймовірний – на будь-який колір і смак.

Окрім винограду та його похідних можна помітити розвішані повсюдно ласощі радикально жовтого кольору. 

Під таке діло не шкода і більярдний стіл. Як на мене, то краще тримати в руках дві округлі дині, ніж твердий кий.

Хоч село і заявлене як "аутентичне", але найбільшим цікавими тут є вторинні деталі.

Колоритні двері, старенькі віконні рами та нереставровані стіни – це те, що зберігає справжній дух.

Своїм кольором будівлі нагадують далеку Мальту. На цьому подібність і закінчується.

Робота, як відомо, – не вовк (робота – "work"). Тому місце відпочинку повинно бути.

Місцевий житель в костюмі і зі знаряддям праці.

З висоти пташиного польоту ця місцина виглядає геометрично. Своєрідний сіньцзянський кубізм

Споруда (храм?), побудована на скелі під кутом приблизно 45 градусів... це наукова фантастика. Cправжні "Марсіанські хроніки".