Тайшань. Гора китайських імператорів

 

Тайшань (泰山) має виняткове сакральне значення і належить до п’яти священних гір Даосизму. Згідно китайської міфології, ці п’ять вершин утворилися з тіла Паньгу – творця світу, а Тайшань – з його голови. Вона відома як священне сховище, що пов’язує Небо та Землю, і є найбільш важливою з-поміж даоських гір в Китаї, знаходячись в центрі китайських міфологічних вірувань. Тайшань традиційно вважається місцем, де мешкають даоські святі та безсмертні. Даоси переконані, що дух гори – Володар Східного піку – керує людськими долями, і після смерті душі людей повертаються на Тайшань для Вищого суду, а сама гора є посередником між світом живих та мертвих.

У пересічних китайців вона асоціюється зі сходом сонця, народженням, оновленням.

Кажуть, що понад дві з половиною тисячі років тому Конфуцій, стоячи на вершині гори і вражений величним пейзажем, промовив: «Світ малий».

Крім того, гора має надзвичайно важливе історичне значення. З часів династії Шан (1600 р. до н.е) Тайшань була місцем проведення імператорського церемоніалу. Перше, що робив імператор перед сходженням на престол, - здійснював підйом на гору Тайшань, де молився стихіям і своїм предкам, дякуючи їм за отриманий мандат влади. Згодом ця церемонія стала офіційною і отримала назву Феншань( 封禪). В історії Піднебесної існують згадки про 72 імператорів різноманітних династій, що робили паломництво до вершини цієї гори. Найвища точка Тайшаню (1545 м) має досить символічну назву Пік Нефритового Імператора.

Саме тут у 219 до н.е. імператор Цінь Шихуан провів церемонію на вершині гори і проголосив об’єднання усієї Імперії.

Гора надихала численних поетів. Грандіозні храми, написи на камінні та скелях – найкращі докази цих візитів.

На горі відкрито 97 археологічних об’єктів, 819 стел і 1018 наскельних розписів та малюнків.

Наше сходження на Тайшань відбулося 28 листопада 2014 року.

Перед входом в комплекс за 5 юанів придбав чудовий багатофункціональний ціпок (мені дуже подобається російське слово "клюка"), на який можна а.) спиратися при підйомі вгору б.) з яким можна позувати для фото на фоні карти (див. зверху) в.) використати як елемент костюму на Хелловін, якщо ви в образі Баби-Яги.

Потрапивши на територію комплексу рано-вранці, ми мали змогу у ранкових сутінках помилуватися стеллами з розписами, які "некитаїст" може помилково прийняти за надмогильні плити.

З обох боків дороги  - ландшафтний дизайн, у якому провідну роль відіграє каміння.

Через відносно рівні проміжки часу на шляху трапляються невеличкі храми, поруч з якими активно ведеться роздрібна торгівля. Духовне та матеріальне в Китаї завжди йдуть поруч.

Власне дорога до вершини окультурена до непристойності: купа магазинів, кафе, вільний продаж алкоголю, а прокладені китайцями високоякісні східці нагадують Потьомкінські сходи з поправкою на китайський масштаб, який називається гігантоманією. Якщо декілька тисячоліть тому сходження на Тайшань вважалося певним подвигом, який вимагав як моральних, так і фізичних зусиль, то зараз сакральна гора перетворена на комфортну розважайку, у якій не вистачає хіба що аквапарку. Китайців це повністю влаштовує і вони йдуть нагору такою ж впевненою ходою, як американці у Макдональдс, адже існувало/існує повір'я, що той, хто підніметься на вершину проживе 100 років. Задумано непогано. Аплодисменти маркетологу. Якщо ж подивитися статистику тривалості життя у різних країнах , то виходить, що найбільше на Тайшань піднімалося японців.

Вдалося сфотографувати чоловіка, що ніс на власних плечах коромисло з якимось неймовірної ваги вантажем. Від багаторічної роботи у нього сформувався страшенний горб. На таку людину дивишся і втома сама кудись дівається. Китайський аналог непальських шерпів. Дядечко, до речі, нас обігнав. 

 До Китаю дійшла мода на замки. Чи може вона навпаки прийшла з Китаю? Хтозна.

Повалене дерево, якому дуже-дуже багато років. Лежить поперек дороги і ніби каже: "Не йдіть туди! Повертайтеся назад!". Язичникам повинно сподобатися.

Перша зупинка. Доїхати до неї можна було автобусом, що в такому віці я особисто вважаю ганьбою, яка не змивається навіть дорогим милом, тому ми йшли пішки. Для людей, що накопичують на зиму жир, тут починається канатна дорога, яка хвацько піднімає усіх бажаючих на саму верхівку гори.

Тут за 15 юанів вам можуть зробити півлітрову дозу зеленого чаю, а за 5 юанів дозволять підзарядити мобільний телефон. Приємно, що споглядати красу навколишніх гір можна безкоштовно.

В процесі сходження зустрічаються численні наскельні розписи. Усього їх тут налічується 1018. Насправді, не так вже й багато, якщо брати до уваги демографічну ситуацію в Китаї (і загальний відсоток митців).

Піднявшись вище хмар, розумієш, що імператори мали хороший смак - величні краєвиди зачаровують. Знизу можна розгледіти звивисту стежку, якою ми піднімалися. Також у вигляді зовсім мікроскопічних цяток видно людей. Тут уся їхня велич зводиться нанівець. Гори рівняють всіх. 

Хребти гір нагадують гігантського дракона, що мирно спочиває. 

Над урвищем можна поміти келію. З такими пейзажами усамітнення є цілком природним і набуває зовсім іншого змісту - насамперед наповнення душі гармонією шляхом споглядання навколишньої краси, а не намагання втекти від недоліків бентежного світу (тобто, від самого себе).

На вершині знаходиться метеостанція, яку я спочатку помилково прийняв за обсерваторію (довго перебуваючи в Китаї і сам починаєш видавати бажане за дійсне).

Як доїхати з Пекіна

Гора знаходиться у провінції Шаньдун (山东). Найближче місто - Тайань (泰安). Якщо запланувати поїздку на вихідні, то найзручніше їхати нічним поїздом № К101 Пекін-Тайшань (виїзд з Пекіну о 23:20, прибуття о 06:24), або К51 (23:06 - 06:03). Ціна хорошого плацкарту- 144 юані, дуже хорошого купе (яке краще за наше СВ) - 214 юанів. Від залізничного вокзалу пішки потрібно дійти до KFC  або Pizza Hut, де знаходиться автобусна зупинка. Далі автобусом № 3 за 2 юані до підніжжя гори. Дорога займає 15 хвилин.

Черговий "драконський" пейзаж, який мініатюризує людину.

Наче на підтвердження наших візуальних асоціацій з'являється текст під назвою "天下大龙" ("Великий дракон Піднебесної").

Найвища точка гори Тайшань - Пік Нефритового Імператора  - 1545 метрів над рівнем моря. Щоправда, китайські джерела вказують цифру 1532 м (досить дивно, оскільки китайцям аж ніяк не властиво применшувати власні показники). Тут знаходиться храм, коли і ким побудований - невідомо. Ось така дивовижа.

На найвищій точці ми розгорнули прапор нашої Вітчизни (ще й зробивши синьо-жовтий фон за допомогою нашого одягу).

Привіт  усім нашим з Піку Нефритового Імператора. 

Keep going to...

© М. О. Іжик, 2014-2019