Про Філліппіни чомусь вкрай негативно згадував Джордж Харрісон. Після гастролей з "The Beatles"  у 1966 році він в невластивій йому емоційній манері заявив: 'The only way I'd ever go back to that place would be to drop a dirty big bomb on it.' 

Ось така незлагоджена позиція представників однієї країни. А може це просто манчестерсько-ліверпульські протиріччя? Як воно там насправді мені вдалося перевірити через 4 роки.

За яких обставин потрапив

В липні 2013 я поїхав у чергове затяжне відрядження до Китаю. Китайський постачальник взяв передплату і товар не відправляв. Хотів розбагатіти шляхом привласнення українських коштів. Боротьба за правду виявилася успішною (що є рідкістю), хоч і ціною кілотонн нервів. Начальство такі жертви оцінило щедро, нагородивши позаплановою 7-денною відпусткою. Було вирішено провести її на Філіппінах, на острові  Боракай (Boracay). Тамтешній пляж у 2012 році, ні багато ні мало, було визнано найкращим в світі.

З Китаю, якщо Ви не Тур Хеєрдал, і техніку мандрівок на копіях стародавніх суден не опанували, і не євнух на ім'я Чжен Хе, можна долетіти літаком. Найближчиий до Боракаю аеропорт знаходиться на сусідньому острові Панай (Panay) в м. Калібо (Kalibo). Туди літають Philippine Airlines.

Поїздка в останній момент ледь не накрилася легендарним мідним тазом, адже за декілька годин до вильоту в іншому терміналі аеропорту стався вибух. На щастя, рейс не перенесли, але певний час "на голках" просидіти довелося (hedgehog-style).

Цікаві факти:

 

* Країна була названа на честь іспанського короля Філіпа ІІ, також відомого як Філіп Розсудливий "Felipe El Prudente" (1527-1598).

 

* Філіппіни розташовані на 7107 островах, на яких проживає понад 90 мільйонів людей, що розмовляють 171 мовами (ще 4 місцеві мови є "мертвими").

 

* Філіппіни займають перше місце в світі з вирощування кокосу. У 2010, наприклад, тут було вирощено 19,5 мільйонів тонн.

 

* Столиця Філіппін Маніла є найбільш густонаселеним містом світу – 43,079 людини/км² (на території, площею  38,55 км² проживає 1,66 мільйона жителів).

 

*  Караоке було винайдено саме на Філіппінах, а не в Японії.

 

* Філіппіни є єдиною країною, прапор якої перевертається догори ногами, коли держава веде бойові дії. Тобто, червоний колір зверху означає війну. І навпаки, у мирний час нагорі синій.

 

* Філіппіни вважаються "смс-столицею світу" через рекордну кількість надісланих повідомлень. У 2009 році, наприклад, філіппінцями щодня відправлялося 1,39 мільярди (!!!) смс.

Чомусь саме Філіппіни є об'єктом мрій для дівчат, які працюють в модельному бізнесі та прилеглих до нього загадкових сервісах. В групах пекінських українців питання "Хто робив візу на Філіппіни?" за частотою появи поступається лише питанню "Кто делал визу на Филиппины?"

Наш шлях з Пекіна до Боракаю був таким, що жодна модель не наважилася б про нього розповісти своїм подружкам.

Це вам не млосні фото з витягнутими губами на фоні бірюзового океану. Або закидання голови з намаганням торкнутися потилицею своїх лопаток в обіймах з пальмою.

Місцева логістика є потаємною стороною подорожі, яка робить свій внесок в загальний баланс чорного та білого, врівноважуючи розкішне з земним. Вона не інстаграмна. Як було написано в київському метрополітені: "Щоб побачити веселку, потрібно перечекати зливу". Київський метрополітен дуже глибокий у всіх сенсах цього слова.

Наше пересування можна умовно поділити на кілька етапів:

2. Аеропорт Калібо нагадує фанерний бліндаж. Здається, що найменший порив вітру може його підхопити і закинути на сусідній острів. Вітер великодушно дрімав і завдяки цьому все пройшло благополучно.

З АЕРОпорту до просто порту їде пасажирський автомобіль категорії D (призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16). Хоч розміром він не набагато більший за швейну машинку, охочих набилося стільки, що доречно було б створити якусь нову категорію – від 16 до "плюс нескінченність". Скільки зайняла дорога сказати не берусь. Години дві джунглями, не менше. У вікно дивитися не виходило, але я впевнений, що по обидва боки дороги сиділи крокодили. Вони, мабуть, облизували зуби без ознак карієсу і усім своїм дорогим шкіряним тілом чекали на якусь позаштатну ситуацію. На зло всім майбутнім сумкам і черевикам ми успішно подолали нелегкий шлях і доїхали до Caticlan Jetty Port.

3. Наступний етап – човен. Піратський капелюх+пором+слово "Філіппіни" – і Ви вже в більшій мірі пірат, ніж половина жителів Сомалі. Хай заздрять.

Житло

Каное з аутригерами (балансирами), або аутригер-каное (англ. Outrigger canoe) – тип невеликих суден, що використовуються донині на багатьох островах Тихого океану, а також в Пуерто-Ріко. Бувають як з вітрилом, так і без нього. 

Першими такі човни навчилися виготовляти жителі Малайзії та Індонезії, згодом передавши це мистецтво океанійцям. Тут присутні чіткі регіональні відмінності: якщо малайці, індонезійці будували симетричні каное з подвійними аутригерами, тобто, з обох боків судна (як на фото), то полінезійці і меланезійців – з одинарним, а жителі Мікронезії – також з одинарним, але асиметричні.

Вони придатні для здійснення далеких океанських мандрівок. Свого часу індонезійці з острова Калімантан на таких човнах дісталися аж до Мадагаскара (де нині вони називаються "lakana"). В 2010 році про це була написана книга українською мовою.

Пісок – це сипучий зернистий матеріал, яким вкриті пляжі, русла річок і пустелі світу. Він складається з різних компонентів, які різняться в залежності від місця розташування. Найпоширенішим компонентом піску є діоксид кремнію (SiO2 ) у вигляді кварцу, а також такі гірські породи і мінерали як польовий шпат і слюда. Завдяки процесам вивітрювання (вітер, дощ, відтавання, заморожування) всі ці породи і корисні копалини поступово подрібнюються і перетворюються в зернятка, розмір яких варіюється в межах від 63 мікрон (одна тисячна міліметра) до двох міліметрів.

Так що ж є причиною відмінності кольорів піску? Відповідь криється в глибинах геології всієї берегової лінії. 

Протягом тисячоліть хвилі розмивають берегову лінію, створюючи пласкі ділянки, які називаються пляжами. Вони починають накопичувати відкладення з навколишніх пагорбів, які падають донизу, а також еродовані, викинуті хвилями залишки ґрунту з дна океану. Прибережні вітри і шторми також беруть участь в створенні пляжів. Колір піску на якомусь конкретному місці, як правило, відображає відтінки прилеглого океанського дна. 

Можливо, когось це збентежить, але білосніжний пісок, яким так славляться кращі пляжі світу (той же Боракай) – це загиблі корали, а також різні залишки молюсків і їхніх черепашок. Неживий корал завжди білого кольору, оскільки його основою є карбонат кальцію (CaCO3), той самий мінерал, який зустрічається в крейді та в наших з вами кістках. Мертвий корал легко піддається ерозії, руйнуючись хвилями, після чого виноситься на берег. В результаті ми бачимо гарний тропічний пляж з білосніжним піском.

Найбільш незвично виглядають пляжі з піском чорного кольору, який є просто приголомшливим результатом вулканічної діяльності поблизу узбережжя. Чорний пісок можна побачити в регіонах з високою земною активністю, на схилах вулканів і в тих областях, де більшість порід мають темний колір і малий вміст кремнезему. В них багато заліза, тому за вагою цей пісок важче звичайного кварцового.

Місця, де пляж вкритий чорним піском, часто є родовищами таких дорогоцінних каменів, як гранати, рубіни, сапфіри, топази і, звичайно ж, діаманти, що формуються в околицях вулканів і можуть "виходити" назовні разом з потоками лави. Пляжі з чорним піском можна знайти в Аргентині, південній частині тихоокеанських островів, на Таїті, Філіппінах, в Каліфорнії, Греції, на Антильських островах, Гаваях. На острові Балі та в Грузії (Урекі)

На задньому плані човни з біло-синіми вітрилами. Це – парау (тагальською мовою "paraw"). Слово дуже нагадує відомий тип суден "проа", але ці два човни все ж таки мають відмінності:  у парау два аутригера (балансира), в той час як у проа він лише один. При цьому,  вони обидва відрізняються від вищезгаданого "каное з аутригерами" особливостями своєї конструкції. Ось така плутанина.

© М. О. Іжик, 2014-2019

Про Філіппіни я вперше почув у 2009 році у місті Джок'якарта (о. Ява, Індонезія) від англійця з Манчестера на ім'я Марк, який завершував навколосвітню подорож.

На моє запитання "Куди далі?" Марк відповів, що полетить на Філіппіни до своєї дівчини, де збирається придбати ділянку, побудувати будинок і оселитися. Чому саме там? Бо це – найкраще місце на планеті, де живуть найкращі в світі люди.  Say no more, як кажуть у них.

За останньою інформацією: у 2015 році Марк повернувся в Англію, бо закінчилися гроші. Люди людьми, а їсти щось треба.

Філіппіни

4. Перепливши (чи правильно – перейшовши?) на Боракай ми скористалися послугами тутешніх мотоциклістів. Звичайного двоколісного друга більшість місцевих переобладнує таким чином, що з мотоцикла він перетворюється на своєрідну  вантажівку. Закинувши наш нехитрий реманент поїхали шукати житло.