Мене взяв місцевий чоловік на ім'я Arve. Зовнішність не давала підстав сумніватися, що в його генеалогічному дереві аж до Одіна були самі лише скандинави. Їхав він якраз до Олесунна. Я запитав про якісь оргінальні страви національної кухні. Виявляється, є тут такий дивоглядний суп під назвою єлеброд – гаряча суміш пива і молока. Страшна річ, напевно. В гуртожитку щось подібне називали "Коктейль "Туди-сюди", адже вихід для нього був там само, де і вхід.

Арве зізнався, що він затятий лижник. Прогнозовано. Він розповів, що в північній частині Норвегії були знайдені наскельні малюнки, зроблені 4000 років тому. На них зображені люди на лижах (так звана, "Людина з Рьодьой"). Я покопирсався в пам'яті, щоб пригадати щось подібне такого ж віку на території України. Згадалася Кемі-обинська культура, в якій були ковзани. Арве  дуже здивувався, але, напевно, з ввічливості. Повірити в таке справді важко, якщо воно яскраво не показується на каналі "Discovery".  Будемо сподіватися, що колись покажуть.

Ми в'їхали в Олесунн. Арве, як людина досвідчена, зупинився біля кафе і запросив мене на чай. Відмовитися було незручно.

Це був типовий для невеличких міст затишний заклад, всі відвідувачі якого добре знають одне одного. Присутнім мене урочисто представили як "подорожуючого з далекої Скіфії". 

Арве беземоційно розповів, що раніше з вікна кафе відкривався чудовий вид на океан. Зараз тут почали недоречне будівництво, яке затуляє природну декорацію і псує відпочинок своїми неестетичними арматурами, риштуванням та бетоном.

Ми пили міцний чай з печивом і вели непоспішливу розмову. Я запитав про регіональні відмінності Норвегії. Арве відповів, що існує суттєва економічна диспропорція між північчю і півднем. Між "континентальною" і "шельфовою" економікою. На півночі країни розвиток економіки визначає нафтовидобування та рибальство, на півдні і південному сході – промисловість, сільське господарство та послуги. Якщо "шельфова" економіка і рибальство мають яскраво виражений експортний характер (на експорт йде до 90% видобутої нафти і 90% виловленої риби), то галузі промисловості, розташовані в материковій частині країни, в більшій мірі працюють на внутрішній ринок.

Арве запитав чи є щось подібне в Україні. Я відповів, що в нас країна запаморочливо однорідна – всі ненавидять будь-яку владу. Арве задумався і після тривалої паузи заявив, що в такому випадку владі потрібно бути більш жорсткою. Відчувалося, що історію його народу сформували методи роботи конунгів

Арве було час їхати далі. Ми попрощалися, як давні знайомі. Він залишив свій номер, дотепно додавши, що для всіх іноземців зустрічі з вікінгами завжди були раптовими (натяк на їхні стрімкі набіги), тому хтозна, можливо ми ще колись побачимося.

Я вийшов поглянути на море-океан зблизька.

Споглядання непомітно розтягнулося хвилин на сорок. Величні речі завжди несуть величний спокій. Квапитися тут не виходить.

Як казав Харукі Муракамі: "Коли довго дивишся на море, починаєш сумувати за людьми, а коли довго дивишся на людей – за морем".