Частина 3.2. Норвегія. За містом.

 

 (Про попередню частину поїздки можна прочитати тут: Частина 3.1. Вільнюс - Олесунн )

"Роздайся море – жаба лізе!" 

Як було зазначено в попередній частині, я вийшов з автобуса на відстані 40 км від міста Олесунн.

Поселення має хльостку назву Sjøholt. До пункту призначення (Dyrkorn) лишалося якихось 13 кілометрів. І я пішов, розпочавши своє знайомство з сільською Норвегією, як то кажуть, ab intra.

Природа була невблаганною. Небо щедро кидало на землю мокрий сніг, створюючи прекрасну в своїй похмурості картину. Відсутність людей робило цю картину бездоганною. В такі моменти шкодуєш, що ти не художник – кортить за допомогою пензля передати цей простір і усю велич Скандинавії. 

 

Саме в таких умовах зростали потужні вольові особистості, які вміли долати сили стихії. Чого варті лише Руаль Амундсен та Тур Хейєрдал! Не кажучи про легендарного вікінга Лейфа Еріксона (ісландця норвезького походження), який відкрив Америку на 500 років раніше за Колумба. І, звісно, не можна не згадати чудового композитра Едварда Гріга – автора музики до п'єси "Пер Гюнт" (звідти шалено популярна композиція "In the Hall of the Mountain King"), яка дуже влучно передає атмосферу Півночі.

Незважаючи на геройську історію, незалежність Норвегія здобула лише у 1905 році, до цього перебуваючи під Швецією, а ще раніше під Данією.

Українсько-норвезькі контакти мають цікаву історію. Старша дочка Ярослава Мудрого Єлисавета (Ellisif), вийшовши заміж за короля Харальда Суворого, стала королевою Норвегії.

Шлюбові передувала тривала, сповнена романтизму й драматизму, історія. Молодий та нетипово гарячий (як для скандинава) норвежець у 1031 році приїхав до Києва і закохався в місцеву дівчину. В цьому він неоригінальний, навіть за сучасними мірками. Дівчина, у якої тато був начальником, відповіла молодому іноземцеві взаємністю (що теж неоригінально), але втрутився батько – князь Ярослав, якого недаремно нарекли саме Мудрим. На сватанні Ярослав зауважив, що молодий, який на той момент не мав ані держави, ані грошей, повинен себе чимось уславити, щоб шлюб не був нерівним (можна лише уявити наскільки протилежною до нинішньої була тодішня ситуація в Європі). Він погодився видати дочку за норвежця лише за умови, що той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Гарольдові довелося доводити, що він дійсно вартий киянки (тут закликаю наших дівчат та їхніх батьків взяти це на озброєння). Лозунг "Кохаймося, бо ми того варті!" тоді звучав як "Щоб кохатися – доведи, що вартий!"

Він вступив на службу до візантійського імператора, на якій здійснив достатньо лицарських подвигів. При цьому палкий юнак Гарольд встигав писати поезії, найпопулярнішою серед яких стала пісня, присвячена Єлизаветі. Нарешті він довів Ярославу свою проф.придатність і у 1045 році одружився з дочкою Київського князя. 

Уже в ранзі норвезького короля Гарольд вирушив на війну, намагаючись завоювати Англію (юнак був максималістом), де в битві при Стемфорд Брідж (вітання фанатам "Челсі") у 1066 році загинув… Після його загибелі Єлизавета Ярославна вийшла заміж вдруге і стала королевою Данії. Жінці вочевидь подобалася атмосфера Півночі.

Європі Норвегія дала вікінгів, які охоче навідувалися в майбутній ЄС з метою покращення свого матеріального благополуччя. Понять "транш" і "кредит" тоді ще не існувало, тому вікінги брали "європейські цінності" просто так. І рівно стільки, скільки вважали за потрібне. Загалом, повальне захоплення вікінгами є дещо дивним, адже люди займалися відвертим грабіжництвом. Тим не менше, в масовій свідомості їхній образ світлий, привабливий і благородний. З цього приводу є чудовий пасаж у Айн Ренд: "Ваша фраза про те, що – джерело всіх бід йде корінням в ті часи, коли багатство створювалося працею рабів, які століттями повторювали одні й ті ж рухи, колись відкриті чиїмось розумом. В ті часи, коли виробництво благ керувалося насильством, а багатство купувалося тільки завоюваннями, завойовувати, по суті, було майже нічого. Але незважаючи на століття напівголодного, безправного існування, люди прославляють вікінгів, лицарів, робінгудів як аристократів меча, аристократів роду, аристократів честі і зневажають виробників, називаючи їх крамарями, ділками, капіталістами." 

На хмарному небі утворився "клаптик блакитної свободи", який дав сподівання на появу сонця. "Hier kommt die Sonne", як співав мирний німецький гурт Раммштайн.

Сонце відвоювало свій законний простір і його промені всіляко сприяли ознайомленню з ландшафтом.

Йдучи розміреною ходою і думаючи про те, чим дорогі кеди Converse відрізняються від дешевих, я несподівано вперся в фіорд. Це було якось дуже раптово і добряче мене спантеличило.

Фіорд, також фйорд (норв. fjord) – вузька, звивиста морська затока зі скелястими берегами, яка глибоко врізається в сушу. Довжина фіорда в декілька (найчастіше, у десятки) разів перевершує його ширину. Береги в більшості випадків утворені скелями висотою до 1000 метрів. 

Фіорди – візитна картка Норвегії.

Фіорди мають тектонічне походження. Вони виникли при різкій і раптовій зміні напряму руху тектонічних плит. В результаті цього, на краях плит, вже стиснутих попереднім зустрічним рухом, утворюються численні тріщини і розломи, які заповнюються морською водою. Фіорд може мати значну глибину, подекуди до 800 метрів. 

Крім Норвегії у світі є ще три великі фіордові райони: Чилі, Південний острів Нової Зеландії та Північна Америка (від шт. Вашингтон до Аляски). 

Зробивши кілька історичних кадрів, продовжив свій шлях, віддаючи належне чепурним сільським будинкам різних кольорів. Найчастіше тут зустрічається червоний.

Справа по курсу витягнута, як ангар, теплиця. Вручну таку доведеться поливати дні 3-4. Співчуваю юним вікінгам-онукам, чиї бабусі не можуть без вирощування помідорів.

Тим часом здалеку почав долинати шум майже безшумного двигуна. Машини тут їздять вкрай рідко, а пішоходи трапляються ще рідше. Тому водій обов'язково зупиниться. Я це знав. Норвезька глибинка всього лише за кілька годин дала чітке уявлення про тутешні норми. 

Очікування виявилося повністю виправданим. Водій зупинився сам і провіз мене кілометрів 7-8.

Ми проїхали з ним через Dyrkorn Tunnel, який в цій місцевості нагадує "Печеру гірського короля".

В ході розмови він сказав, що добре знайомий з паном Зіггі (Сігурдом) – етнічним ісландцем, у якого я житиму по couchsurfing. Тут взагалі всі знайомі.  Здивувався моєму українсько-білорусько-литовсько-норвезькому маршруту. Підвіз майже під будинок, побажав успіху, залишивши про себе дуже приємне враження.

Триповерховий будинок побудований у доленосному 1917 році.

Чемно постукав в антикварні двері. На порозі з'явився хазяїн, який виглядав так, як і належить ісландцю: коричневий ісландський светр з візерунком і відповідна зовнішність, з якою в екранізації саг беруть без попередніх проб. Він теж покатав по світу (приблизно 40 країн), тому спільна мова знайшлася швидко.

Про таких кажуть "класний мужик!" І хоч це не професія, але побільше б таких людей. Щодо професії, то Сігурд займається проведенням інтернету в сільські будинки. З власних слів  він "лазить в чоботах по стовпах". Прямо, як ми в дитинстві.

Сігурд виділив мені увесь перший поверх. Провів короткий інструктаж, запросив поснідати з ним завтра зранку і пішов до себе нагору. Я почав хазяйнувати і знайомитися з місцевим побутом. Testimonium ocularis in situ ("в акті очного свідчення на місці") з'ясував наступне:

тутешні люди чудово обходяться без газу. Будинок опалюється винятково дровами і електроприладами. Пічка створює затишок і додає відчуття справжнього дому. Повна протилежність до галасливої зйомної квартири в стилі серіалу "Друзі".

Меблі в будинку, хоч і не нові, але добротні, свою функцію вони виконують, і виглядають набагато доречніше, ніж пластмасовий hi-tech.

Пейзаж на вулиці дає зрозуміти що  надихало видатного норвезького художника Теодора Кіттельсена писати картини, в яких поєднуються природа, міфи, безвихідь і велич.

Будинок знаходиться на березі Стур-фіорду (буквально перекладається як "Великий фіорд"). Він врізається в західне узбережжя Норвегії на 110 км і є 5-им за протяжністю в країні. Саме тут в Dyrkorn у нього найбільша глибина – 679 м (для порівняння, найглибша точка Азовського моря – 13,5 м). Його оточують круті скелясті береги з перепадом висот від 300 до 1200 м. Фантастика просто.

Металевий колір води частково пояснює шалену популярність в Норвегії музичного стилю metal в різних його варіаціях.

Садку вишневого коло хати немає. І особливості клімату дають підстави вважати, що його тут і не буде. Натомість є самотня гойдалка в стилі класичних фільмів жахів. Боятися її не варто. Є гойдалка – значить, є діти. А значить, є майбутнє.

Зворотна (пам'ятаємо, що слова "зворотня" не існує) сторона будинку містить неминучі, як для села, ознаки життя: драбину, металеву черепицю (у нас в селах переважно шифер), шланги якісь. Одним словом, такі ж матеріали, як і в нас. Дещо дорожчі і якісніші, але такі ж. 

Навіть в такій малолюдній місцині жителі отримують і відправляють пошту. І чим більше електронні канали будуть заполоняти людське існування, тим приємніше буде отримати фізичного листа.

Геніальний винахід скандинавів – хвойні дерева на даху. Створюється враження землянки, яка стала будинком, але залишилася землянкою.

Дерев'яно-скляні вікна нагадують дитинство, коли металопластикових ще не було і грати у дворі в футбол вважалося страшенним ризиком. Тому і грали.

Те, що товщина скла в українських вікнах становить 3 мм я пам'ятаю років з 8. Маю досвід і досі ним пишаюся.

Підвал у норвежців виглядає монументально. Він займає те, що у нас називають першим поверхом. Товщина стін тут сантиметрів 60-70. Солідно.

Причал

Аутентичні дерев'яні гачки змушують у захваті схопитися за голову.

Органічне поєднання високого рівня життя зі справжньою історією, до якої можна доторкнутися рукою. В країні, яка за останні 15 років фактично одноосібно лідирує за "Індексом людського розвитку" по-іншому бути і не може. Все грамотно та доречно.

Почало сутеніти. Фіорди стали ще більше нагадувати сплячих велетнів. 

В умовах такої освітленості будинок сприймається як рятівний острівець.

Нічний пейзаж за вікном робив свою справу. Щоб поставити регулятори зловісності та загадковості на максимум, вирішив ознайомитися з норвезькою міфологією.

Чільне місце тут займають тролі. Норвежці ставляться до цих істот по-скандинавськи серйозно. Навіть трохи шкода, що такого персонажа майже повністю "спопсили", надавши слову зовсім іншого легковажного значення.


За деякими легендами, тролі живуть у печерах і вночі виходять на полювання. Побачити їх можна в глухому лісі або високо в горах. Троль ззовні схожий на гору або гігантський камінь, що поріс мохом і вересом (флора, а не футбол), іноді й деревами. Тому про гори і скелі люди іноді кажуть, що це "тролі, перетворені на камінь". Щось в цьому є.

Поступово слово "троль" стало загальним означенням для всієї нечисті. 

З християнізацією Норвегії у тролів з'явився заклятий ворог – Улав Святий. Велетні намагалися боротися з церквами (простежуються певні аналогії з сучасністю).

 

Існують розповіді про те, що тролі іноді з'являються серед людей у людській подобі. Прочитав наступне застереження: "Якщо ви запідозрили зле, ні в якому разі не потискайте руку незнайомцеві. Також тролі можуть приймати подобу собаки, чорного козла або доброзичливої людини з хвостом..." (будьмо обережні в спілкуванні з хвостатими людьми). Радять наступне: "По-перше, зберегти таємницю свого імені. Не приймати від троля частування та бігти геть таким чином, щоб ваші сліди утворили хрест. Якщо ви зустрілися в ущелині, запропонуйте тролю піти за вами до світла: з появою яскравого сонця він скам'яніє". Взято до уваги.

Подейкують що не завжди троль шкодить людині, – буває він і добродушним, виступаючи як привітний господар. Трапляється, що троль допомагає людині, а людина – тролю. Це нагадує стосунки інспектора дорожнього руху та несвідомого водія.

Вранці наступного дня біля сусідського будинку я виявив ось такого троля, який дивився на мене по-тролячому насмішкувато. Напевно, знав про кого я читав минулої ночі.

За сніданком Зіггі, чудово розуміючи вподобання свого гостя,  порадив мені піднятися в гори. Розібравшись з чаєм, хлібом і якимось особливо смачним маслом, я вирушив в дорогу.

Звивиста асфальтова дорога вздовж симпатичних хатин вела догори. 

Почали траплятися будинки синього кольору. Данина одному з кольорів прапору? Ймовірно. 

З висоти стає зрозумілою гігантськість фіорду. Біля нього, звісно, і будуватимеш хату на століття. Тимчасовість тут не приживалася.

Акуратні рівні дрова однакової довжини на піддоні і в целофані. Враховано все до дрібниць.

Карта для прихильників стилю "лофт" норвезькою мовою.

Далі на шляху трапилися блоки, схожі на сніжки гірського короля, таке враження, лежать на своєму місці.

Асфальтова дорога закінчується і починається стежка. Тут би снігоступи...

Хвоя, берези, фіорд, сніг і туман змушують дихати глибоко і прислухатися до природи. Частіше б прислухатися нам всім. 

Вийшов на плато. Вдалині велично спочивають гірські вершини правильних геометричних форм, які вкупі з туманом нагадують вулкани.

Постійно озираюся на фіорд, щоб не втратити його з поля зору. Ще не вистачало заблукати в норвезьких горах.

Виявив огорожу і за нею хатину, яка віддалено нагадує архітектуру дачного Полісся.

Це – високогірне літнє пасовище. Норвезькою воно називається Seter. Цим же словом позначають дерев'яні хатини, в яких протягом літнього сезону мешкають чабани. Взимку тут порожньо, адже худобу переганяють в низини. До речі, загальна площа пасовищ світу складає близько 26% від площі суші.

Гребля. Посеред снігу нуртує і клекоче гірська вода. Цікаво, чи є в Норвегії міфічний персонаж, подібний до "Того, що греблі рве" з "Лісової пісні" Лесі Українки? 

Аналогічне питання можна задати про наявність "Того, що в скалі сидить". Щодо його присутності я дуже сумніваюся, позаяк на гори (в свідомості норвежців) монополія у тролів. 

Далі буде...

© М. О. Іжик, 2014-2019

Взагалі, з лінгвістичного погляду ситуація в Норвегії дуже цікава і показова. Тут дві офіційні мови. І обидві вони норвезькі.

Букмол (норв. bokmål – "книжна мова") – сформувалася на основі данської мови після чотирьох століть правління Данії над Норвегією (до 1814 року).

Багато видатних письменників Норвегії XIX століття писали "стихійно норвегізованою" данською мовою, що базувалася на данській орфографії. Спочатку вона називалася "дансько-норвезькою". Назву "букмол" було прийнято у 1929 року замість терміну "державна мова".
Букмол використовується приблизно 90% населення Норвегії, саме її найчастіше вивчають іноземні студенти, нею виходять всі центральні ЗМІ. Норми букмола наближені до східнонорвезьких діалектів, особливо до тих варіантів, на яких розмовляють навколо столиці Норвегії Осло, хоча основа його залишається данською. Вплив панування данців очевидний. Данські тексти в письмовому вигляді зрозумілі носіям букмола, в той же час фонетичні відмінності досить сильні, і з розумінням усної данської мови у норвежців є труднощі. 

Інша офіційна письмова мова Норвегії – нюношк (новонорвезька).

Нюношк (nynorsk, букв. "нова норвезька") – друга офіційна письмова мова Норвегії, якою користується приблизно 10%  населення.

Нюношк створив в середині XIX століття Івар Осен. Подорожуючи, він слухав, як розмовляють люди, вивчаючи діалекти норвезької. Після цього створив їхній письмовий варіант, що більше відповідав "живій" мові, якою розмовляв народ. Діалекти, на його думку, не були зіпсовані данською, зберігаючи суто норвезьку чистоту, і тому цілком природно, що саме з діалектів повинна бути створена справжня норвезька мова. Іншими словами, це була "норвезька альтернатива" тогочасній "державній мові", що мала данську основу, нагадуючи про залежність від Данії.

На відміну від букмолу, нюношк спирався на західні діалекти. Івар Осен відбирав ті форми, що були НАЙМЕНШ СХОЖИМИ на данську і були найбільш АРХАЇЧНИМИ. 

У процесі розвитку нюношка аж до наших днів його за допомогою численних реформ усе більше віддаляли від західних діалектів убік східних. 

Єдиного орфоепічного стандарту книжної норвезької мови досі немає. У школах викладають обома. З часом після низки реформ букмол і нюношк стають все ближчими, і зараз практично кожен норвежець легко розуміє кожну з них.

Щодо запозичень, то з норвезької в українську потрапили слова "ночви", "боцман", "слалом", "бурштин".