Опис японців в "Большой энциклопедии Южакова" (1905 р.)

 

Знаєте що таке СПРАВЖНЯ "зрада" made in China? Це коли китаїст за освітою, який впродовж півтора десятка років співпрацює з Китаєм, живе в Пекіні, трудиться в одному з найбільших китайських медіа, отримує заробітну плату в юанях, зловживає добротою місцевого населення, користується усіма благами та надбаннями китайської цивілізаціїі, і при цьому дозволяє собі НЕЙТРАЛЬНО писати про японців. Для тих, хто ще не встиг поцікавитися: рівень китайсько-японського протистояння (зі сторони перших) переходить усі мислимі межі. Це набагато масштабніше, ніж можна уявити своєю східноєвропейською фантазією. Процес розлогий і всеохоплюючий. Існує на всіх соціальних рівнях. Узбецько-таджицькі, вірменсько-азербайджанські, українсько-...(тут обирайте самі/выбирайте сами) протиріччя, або навіть дербі "Селтік"-"Глазго Рейнджерс" здаються просто лінивою репетицією. Описати це словами з кириличного тексту складно – не вистачить усіх терабайтів інтернету, а якщо і вистачить, то грохнеться головний світовий сервер.

А що таке ПОДВІЙНА "зрада"? Це коли вищевказана особа, будучи українцем без подвійного громадянства, користується російськими джерелами. Та ще й якими! Не юродивими сучасними, і навіть не дзвінкими радянськими, а статечними часів Російської імперії.

 

Гортаючи безцінну "Большую энциклопедию Южакова", яка була надрукована понад 100 років тому, можна знайти доволі цікавий опис Японії та її мешканців. Цінність книги полягає в тому, що даний том було дозволено цензурою 28 квітня 1905 року, тобто в розпал російсько-японської війни (9 лютого 1904– 5 вересня 1905 за нов. ст.). Це надає ситуації певної пікантності. Війна, нагадаю, завершилася перемогою Японії і підписанням Портсмутського мирного договору.  Сторінка в історії, яку переможені згадують дуже неохоче і часто свідомо оминають.

 

Минуло вже понад сто років з моменту виходу енциклопедії, а текст запропонованої нижче статті неначе описує сьогодення. Саме опрацювання таких джерел вкотре доводить, що історія рухається по спіралі і її уроки варто враховувати. Це дає змогу не повторювати помилок минулого і уникати неприємностей, які в результаті цього виникали і продовжують виникати.

 

Власне текст і декілька власних коментарів у дужках: 

 

"...Характер японців різний в залежності від ступеня акліматизації європейської культури в даній місцевості. Дореформений японець, що мешкає в глухій місцевості, надзвичайно охайний як по відношенню до свого тіла, так і до житла та приладдя, привітний і ввічливий, навіть занадто за нашими поняттями (вже тоді були "поняття", згідно яких можна бути занадто ввічливим?!), гуманний, справедливий, слухняний по відношенню до батьків і влади, вклоняється освіті та володіє хоч і своєрідним, але тонким смаком; в той же час мало придатний до праці, що вимагає наполегливості, часто є лінивим, поверхневим, його сильною стороною можна вважати, скоріше, неймовірну пам'ять, ніж кмітливість та вдумливість. Штучно перенесена з Європи чужа за своїми традиціями і духом культура все перевернула: як і у нас в Росії відразу після Петрівських реформ, величезна частина населення сприйняла лише зовнішній лиск та негативні риси цивілізації. Стародавні перекази забуті, про божествене походження мікадо говорять лише ті люди, які хочуть побудувати кар'єру; нових традицій та ідеалів нація собі не створила, а європейські базуються на зовсім незрозумілих для японців традиціях греко-романського класицизму та християнства. Сучасний японець понад усе ставить вигоду, традиційну ввічливість він втратив, а європейської ще не засвоїв, хоча вважає себе цілком "європейцем"; технічні вдосконалення нашої культури – машини, залізниці, величезні фабрики з капіталізмом, який неухильно розвивається в їхній атмосфері, прижилися в Японії чудово, натомість європейська наука і європейська гуманність, за невеликим винятком, залишилися зовсім чужими. Вцілому симпатичний патріотизм японців часто-густо вироджується в нестерпну національну пиху і ненависть до іноземців, яких ще років 15 тому вважали ледь не напівбогами (європейці в Китаї, будьте напоготові!); втім, останнє є зрозумілим, оскільки відразу за реформами в Японію нахлинула купа авантюристів, які, користуючись невіглаством японців, нахапали собі багато теплих місць (впізнаєте?). Наприклад, певний час професором в Токійському університеті був м'ясник, а головним хірургом армії – перукар з Нью-Йорка (привіт з минулого сучасним недобросовісним"нейтівспікерам"); не варто забувати, що аналогічні випадки у XVIII і навіть  XIX століттях були поширені і в нас. Проте, найкращі люди Японії вже зараз намагаються показати нації всю небезпеку ницості, що розвивається, і направити її на вірний шлях. Як би там не було, за останні 30 років реформ японці проявили дуже багато енергії та доброї волі, що змушує сподіватися на блискуче майбутнє цієї нації".

 

 

* * *

 

Першоджерело (фото можна збільшити):

© М. О. Іжик, 2014-2019