Геологічний музей Китаю

Після попередньої статті, в якій описувалися страшні речі, закортіло написати про речі прекрасні, або, принаймні, дорогоцінні. Тим паче, що для багатьох людей ці поняття були, є  і будуть тотожними.

Напередодні циклу новорічно-різдвяних свят (які зі зміною календаря згодом стануть різдвяно-новорічними), коли в Пекіні бездушно блистить дешева і зовсім невластива їхній традиції ялинкова мішура, можна сходити в музей, де блиск експонатів дуже навіть недешевий і цінний. Його будівля знаходиться відразу на виході зі станції метро з критично різкою назвою "Сіси" 西四 (4 лінія). Незважаючи на таку пікантну обставину, це не музей анатомії, а "Геологічний музей Китаю", заснований у 1916 році.

До цього в КНР у мене був досвід знайомства з твердими тілами космічного походження, а також досвід перебування глибоко під землею

Але повернемося в Пекін... Вхід в музей для дорослих – 30 юанів, для студентів – 15 юанів. Мене мовчки сприйняли як студента і дали більшу решту, ніж я очікував та заслуговував. Відсутність шкідливих звичок потроху матеріалізується у менші витрати. Хоча, можливо, іноземці тут прирівнюються до людей без вищої освіти.

Щодо освіти, то особі, яка навчалася на бульварі Тараса Шевченка, 14, а не на вулиці Васильківській, 90, залишається лише захоплено фотографувати, без будь-якої системності, спираючись лише на емоції і власні естетичні уподобання. Та проводити антинаукові аналогії в описі побаченого. 

Для надання цій статті бодай мінімальної солідності, зазначу, що в музеї понад 200 тисяч експонатів, які розміщені в 5 спеціалізованих залах.

Малахіт зачаровує і налаштовує на якийсь задумливий лад. Здається, що він зараз оживе і всі його вигини почнуть рухатися.

Азурит

Менш цінний, ніж малахіт. Застосовується в піротехніці – для виготовлення складів вогню зеленого кольору (наукове формулювання: "катіони міді забарвлюють полум'я в зелений колір"). Тобто, сам синій, а дає зелений. Зміщення по спектру на дві позиції назад.

Крокоїт

Дуже нагадує якусь китайську страву. Він не має самостійного промислового застосування і є супутником свинцевих руд, але завдяки своїй рідкісності і красі вважається цінним колекційним мінералом. Не корисний, але для колекції згодиться.

Антимоніт або стибніт, який нагадує цвяхи, забиті в кригу. На "забиті болти" схоже набагато менше.

Ще один яскравий азурит або Синій малахіт

Сугіліт

Названий на честь японського петролога К.Сугі і співзвучний зі шкільним "укр.літ".

Каситерит або циняк, також відомий як олов'яний камінь

Зустрічається на Українському щиті. Тут автоматично пригадується латинський вислів: "Aut cum scuto, aut in scuto" ("Зі щитом або на щиті").

На землі легендарних древлян, які вміли ділити "на два" за допомогою двох дерев, (Коростенському масиві) присутній як акцесорний мінерал у гранітах

Геміморфіт, який нагадує радше підводний корал.

Далі був бурштин – китайська "альфа і омега", ледь не сенс усього буття для багатьох жителів Піднебесної. А для вихідця з рівненського Полісся – річ буденна, нецікава, гранично банальна і невиправдано переоцінена. Я демонстративно двічі пройшов повз нього, намагаючись зобразити максимальну байдужість та неприховану зверхність. Фотографувати і не думав. На таке шкода навіть цифрових кадрів. Потім пройшов ще раз, щоб уже точно всі присутні побачили індиферентність і не трактували її як неуважність.

Мінерал, що підписаний як Hedgehog-like calcite.

Приємно.

Берил

Шанувальники творчості Артура Конан Дойля пам'ятають оповідання "Берилова діадема".

Хризоліт 

Використовується в ювелірній справі; належить до напівкоштовних каменів (так званих, "самоцвітів").

В давнину хризоліт часто називали "вечірнім смарагдом", оскільки в сутінках і особливо при свічках його зелений колір більш помітний. Темнота не лише "друг молодёжи", а й "друг хризоліта".

Історики стверджують, що саме цей камінь і є тим самим "смарагдом", крізь який Нерон дивився на вчинені ним неподобства, в тому числі на нібито влаштовану за його наказом пожежу в Римі.

Хрестоносці охоче привозили хризоліти з хрестових походів, і він був відомий в Європі досить давно. Але популярним став лише в XIX столітті, коли поширилася чутка, ніби хризоліт збуджує в чоловіках любовні пристрасті і виліковує від безсилля.

Читати також:  Печера Срібної лисиці

© М. О. Іжик, 2014-2019

Ванадиніт

Названий з посиланням на вміст ванадію (на якісних викрутках пишеться "chrome-vanadium").

"В геологической разведке
на берегу реки Ухты
мне три разведчицы сказали:
"Ух ты!"

Геологічний фольклор

Епідот

Нагадує шматки радянського поролону для утеплення вікон, які для чогось поклали в морозильну камеру.

Також нагадує посіріле від смогу сало. Зустрічається в межах Українського щита та на Закарпатті (маю на увазі епідот, а не сіре сало).

Родохрозит або манґановий шпат

Мінерал також відомий під назвою "Троянда інків", які вважали його кров'ю стародавніх правителів, що перетворилися на камінь. Треба віддати перуанцям належне, дуже поетично.

Бірюза (пірузатуркус)

Назва походить від перського فیروزه‎  фірузе́. Звідси і легендарне жіноче ім'я "Фіруза" (користуючись нагодою, передаю вітання Ростику Горовцю).

В різномовних ресурсах про музей акцент робився на тому, що "тут зберігається найбільший коштовний камінь у світі – гірський кришталь масою 3,5 тонни". Я двічі обійшов усі 5 залів в пошуках цієї брили, але так її і не знайшов. Звернувся до працівників і мені на чистому путунхуа сказали, що "в даний момент кришталь ТИМЧАСОВО відсутній". Тому довелося дивитися коштовні, але менші камені.

Рубін

Названий на честь пісні гурту Kaiser Chiefs.

Кунцит (різновид сподумена)

Використання сподумена як коштовного каменя дуже обмежено тим, що він погано і важко піддається огранювання і поліруванню, крихкий і може втрачати первісне забарвлення під дією яскравого світла.

Одним словом, ні туди і не сюди, але гарно.

Куллінан, якщо вірити напису (хоча, які підстави йому не вірити?) – це шматок найбільшого з відомих алмазів  (первинна вага 3106 каратів (621,2 грами), розмір 9,8 см х 5,7 см х 6,7 см). Знайдено його було у буремному 1905 році в Південній Африці. Як встановили вчені, "Куллінан" – уламок ще більшого каменя, досі не ідентифікованого. Може воно і на краще. "Co za dużo, to niezdrowo", як кажуть поляки.

Названий алмаз на честь Томаса Куллінана, який відкрив родовище. Нагорода у вигляді назви аж занадто щедра, як на мене. Могли б обмежитися похвальною грамотою та й годі.