Резиденція Еріха Коха розташовувалася в будівлі, у якій зараз знаходиться Рівненський обласний краєзнавчий музей (вул. Драгоманова, 19).

© М. О. Іжик, 2014-2019

Бункер Еріха Коха у Рівному

Бункер Еріха Коха, що знаходиться в Рівному, можна сміливо назвати найменш дослідженим серед усіх німецьких бункерів Другої світової війни. Навіть у наш час, коли сучасні технології (і фінанси) дозволяють подолати найскладніші перепони, підземна ставка Коха досі вкрита ореолом загадковості і залишає більше запитань, ніж відповідей.

Під час німецької окупації значну частину українських земель було включено до складу так званого Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха.

Дехто вважає, що так званий "колодязь" (вірніше, квадратний отвір, у якому постійно стоїть вода) насправді був входом до нижніх ярусів.

Декілька років тому на стінах бункеру ще були помітні залишки кріплення проводки. Це дало підстави припустити, що дана будівля використовувалася як запасний або основний вузол зв'язку зі ставкою Гітлера "Вервольф" у Вінниці та резиденцією Гіммлера "Хегевальд" у Житомирі. На підтвердження цієї гіпотези неподалік бункеру на глибині 2-3 метрів було знайдено броньований німецький кабель. Шматок такого ж кабелю досі зберігається в музеї Рівненського управління СБУ.

 

За іншою версією, саме в цьому бункері могла знаходитися легендарна Бурштинова кімната. 9 серпня 1941 року директор художніх зібрань Кенігсбергу і великий спеціаліст з бурштину Альфред Роде відправив гауляйтеру Еріху Коху письмове звернення: "Необхідно вжити заходів для повернення цього шедевру в лоно Батьківщини і, оскільки зроблена вона з пруського бурштину, в Східну Прусії, в Кенігсберг". Частина колекції таки була виставлена в Орденському замку, але лише частина. Більша ж частина колекції залишалася саме в руках Еріха Коха, який планував залишитися на українській землі надовго.

Що більше, саме в Рівному з жовтня 1942 року під ім'ям Пауль Зіберт почав діяти відомий радянський диверсант-розвідник Микола Кузнецов. Член клубу "Невідоме" Григорій Швед з цього приводу сказав наступне: "Погляньмо на список ліквідованих Кузнецовим німцев, - це або чиновники окупаційної влади, або військові діячі. Наприклад, віце-губернатор дистрикту "Галіція" Отто Бауер, підполковник авіації Петерс. Організовується кілька замахів на Еріха Коха, але замість цього він чомусь починає полювати на імперського міністра фінансів Ганса Геля, якого врешті-решт ліквудує 20 вересня 1943 року. Перечитайте книги Медведєва - як він аргументує той факт, що Гель був вбитий нібито випадково. Яка може бути випадковість в операції, що планувалася впродовж кількох місяців? Так само незрозуміло для чого головний бухгалтер третьго рейху раптом приїхав у неспокійне Рівне. Йому, напевно, потрібно було тут зробити щось дуже важливе. Наприклад, "оприбуткувати" надходження якихось великих цінностей. Ми, звісно, не стверджуємо, що це була саме Бурштинова кімната, але..."(http://podorozh.info).

 

Цікаво, що після капітуляції Німеччини Еріх Кох декілька років під ім'ям Рольфа Бергера жив в британській зоні окупації, займаючись сільським господарством на своїй невеличкій ділянці. У 1949 році через власну недбалість (підвела любов до публічних виступів - не втримався і виступив на зборах біженців) був викритий і переданий радянській окупаційній адміністрації. Після 10 років незрозумілого затягування процесу лише у 1959 (!) йому був винесений смертний вирок, проте через якісь причини його замінили на довічне ув'язнення. У в'язниці, що знаходилася в польському селищі Барчів і була побудована за наказом самого Коха, гауляйтер дожив до 90 років. При цьому перебуваючи у винятково гуманних умовах: бібліотека, телевізор, щоденна свіжа західна преса, медикаменти, що неабияк контрастує з подальшою долею інших представників німецької верхівки (Ріббентроп, Герінг, Кальтенбруннер, Розенберг).

 

Подальша доля бункеру не менш загадкова. За однією версією перед звільненням Рівного німці затопили бункер. У 1944 році в нього спускалися радянські водолази, відкачати воду з нижніх ярусів виявилося неможливим (ймовірно, німці підірвали стіну бункеру і в нього потрапляє вода з зовнішніх джерел) після чого всі входи донизу були замуровані.

Зі слів же ветерана Рівненського обласного управління СБУ, всі входи до нижніх ярусів були залиті бетоном вже у 50-ті роки. Зроблено це було після декількох випадків зникнення в підземеллях дітей та підлітків.

У 2010 група місцевих ентузіастів розпочала активні пошукові роботи в бункері: розмурували основний вхід, відкачали воду, провели георозвідку. Найважливішим завданням було знайти вхід у два нижніх яруси. В рівненських засобах масової інформації з'явилися повідомлення, що дослідники стоять на порозі великого відкриття. Проте вхід так і не було знайдено і все затихло. 

 

 

Жодних документів, які могли б прояснити ситуацію, в місцевому архіві не збереглося. Всі дані про нього були або засекречені, або залишилися після розпаду СРСР в Москві.

 

* * *

Еріх Кох

Райхскомісаріат Україна (нім. Reichskommissariat Ukraine) – адміністративне утворення, що охоплювало частину сучасних українських та білоруських (а у планах і величезну частину російських) земель у 1941–1944 роках. Контролювалося і підпорядковувалося нацистській Німеччині, проте не входило до її складу. Фактично Райхскомісаріат був колонією Третього Райху.

Справа від музею на відстані 50 метрів розташований так званий "бункер Коха".

На wikimapia бункер позначений як "Бомбосховище з часів ІІ світової війни":

Інформації про будівництво бункера дуже мало. За однією версією: його будували під час Другої світової війни військовополонені, а вулиця в цей час була закрита для мешканців міста.

Інша версія, озвучена працівником Рівненського міського архіву Павлом Поліщуком, звучить так: "Можна з впевненістю сказати, що перший бункер на цьому місці з'явився у 1920 році, і був побудований англійцями для поляків, що наступали на Київ. Потім він був реконструйований і в ньому розташовувався командний пункт польської армії. У 1939 році Рівне майже без бою зайняла Червона Армія, прилаштувавши приміщення для своїх потреб. У 1941 році неушкоджений бункер дістався німцям... До речі, той бетонний блок, який ми бачимо сьогодні, - це лише кришка, що прикриває від бомб сховище, масштаб якого важко навіть уявити" (http://podorozh.info).

Подейкують, що це було не просто бомбосховище для командування рейхскомісаріату. Бункер Коха створювався як сховище цінностей, мережа яких була побудована німцями на території України (http://morgenstern.org.ua).

Так виглядає бункер в наш час:

фото: http://charivne.info

На передньому плані знаходиться не вхід до бункеру, а вентиляція. Щоправда, саме через цю вентиляцію наприкінці 90-их разом з іншими хлопчаками ми і потрапляли в бункер. Для цього потрібно було втиснутися в дуже вузький отвір і кілька метрів повзти на животі. Слово "клаустрофобія" було нам невідоме і слава Богу. Далі вже можна було випростатися і:

- або повернути направо й пройти коридором, що вів до справжнього входу, закиданого сміттям (на схемі знаходиться справа); 

- або йти прямо, вглиб бункеру, піднявшись сходами (див. схему).

План першого (верхнього) ярусу бункера.

Зберігається в Рівненському міськвиконкомі (фото: http://kp.ua).

Цікавим є факт наявності ще одного входу в бункер, який на вищенаведеному плані не вказаний (чому?). Знаходиться він метрів на 20 правіше від самого бункеру, тобто в протилежному (!) від рейхсканцелярії напрямку. 

На даний момент доступним є лише верхній ярус. Вхід у два нижні досі не знайдено. 

Як видно з плану, всередині знаходиться три кімнати, перша з яких має перегородку невідомого призначення. Також в бункері збереглися труби для подачі води, каналізація. Під стелею в коридорі висять дві металеві бочки.

Навпроти останньої кімнати знаходиться колодязь, викладений цеглою (!).

Фото з форуму http://reibert.info, користувач Alexrovno.